- Новости

Л. Хлипавка: ми продовжуємо будувати «гуртожиток» у школі

Автор: Леся Хлипавка, учитель історії м.Черкаси, співавтор програм із історії.

Якщо вважати затверджений восени Державний стандарт базової середньої освіти фундаментом, то винесений на громадське обговорення проєкт Типової освітньої програми для 5–9 класів закладів загальної середньої освіти є стінами.

Так от, коли дивлюся на пропонований для реалізації проєкт, мені чомусь здається, що ми вперто продовжуємо будувати гуртожиток. І в цьому гуртожитку й надалі всім буде тісно, усі будуть одне на одного злі та, відповідно, незадоволені. У цілому поступ є, але він швидше буде окремими винятками, аніж загальним правилом.

На моє особисте переконання, існування в базовій школі предметів з тижневим навантаженням 0,5–1,5 год — це профанація, яка точно не на користь дітям. Ці предмети мали б стати змістовою лінією якогось загального предмета/предметів. І тоді, наприклад у 5-му класі, за умови передбачуваного граничного навантаження у 27 год, ішлося б про середнє тижневе навантаження на один предмет у 3 год (якщо врахувати, що є такі предмети, як мова чи математика, на які відведено 4–5 год). Із цього виходило б, що учень 5-го класу мав би у своєму розкладі не більше ніж 9 предметів, а до 9-го класу їхня кількість поступово зросла б приблизно до 12 предметів. Це цілком прийнятне навантаження, яке б дозволяло не розсіювати увагу учня, що в сучасному потоковому інформаційному просторі є надважливим.

Можливістю для реалізації цього задуму могли б стати інтегровані курси, але в пропонованих до проєкту додатках є недолік — інтегровані курси, які виведені в окремі комірки, не підкріплені рекомендованою кількістю годин. Хтось скаже, що це правильно, але, ґрунтуючись на своєму скромному досвіді впровадження інтегрованого курсу історії в 10–11 класах, можу заперечити.

Мала десятки розмов з учителями, а потім і керівниками шкіл, адже вчитель, який був готовий і прагнув опановувати зі своїми учнями інтегрований курс історії, почасти наштовхувався на непорозуміння з адміністрацією. Керівники закладів освіти аргументували свою думку, що в Типовому навчальному плані на вивчення інтегрованого курсу передбачено 3 год, але у зв’язку з обраним школою профілем немає звідки взяти ці 0,5 год, тож треба викладати два окремі курси (історія України і всесвітня історія на визначені Типовим навчальним планом 2,5 год). На пропозицію щодо готовності вчителя викладати інтегрований курс на 2,5 год адміністрації у 90% випадків відповідали, що це не передбачено додатками до Типового навчального плану.

Якщо повертатися до моєї рідної галузі («Громадянської та історичної»), то тут теж є над чим подумати. Для реалізації ГІО залишили ту саму кількість годин, що була до цього, але чинним Державним стандартом на громадянську складову відведено великий об’єм обов’язкових результатів навчання, яких потрібно досягти за рахунок цих годин. Водночас Стандартом передбачено іншу галузь — «Соціальну і здоров’язбережувальну». Невже соціальна ніяк не пов’язана з громадянською, і чи не доцільніше їх об’єднати?

Смотрите также:  В Нежине началась подготовка к новогодним праздникам

Щодо історії, то мене турбують 5–6 класи. У 5-му автори проєкту чомусь пропонують вивчати «Вступ до історії України», хоча в освітянських середовищах давно тривають дискусії щодо необхідності для учнів 5–6 класів дворічного пропедевтичного курсу (це цілком збігається зі Стандартом, який окреслює 5–6 клас як адаптаційний цикл базової середньої освіти). Якщо ж орієнтуватися на пропонований для 5-го класу курс «Вступ до історії України», то пропедевтики не буде не те що в 6-му класі, її фактично неможливо забезпечити й у 5-му класі, а на 1 годину на тиждень і поготів.

Також мені не зрозумілий задум авторів щодо інтегрованого курсу для 6–9 класів. За пропонованою назвою «Історія України. Всесвітня історія» йдеться радше про синхронний курс, а не укладання єдиного курсу історії для 6–9 класів з назвою, яка вже понад 3 роки використовується в 10–11 класах — «Історія: Україна і світ».

Ще одним недоліком (і, можливо, чи не найбільшим) є те, що проєкт містить лише ОДИН пропонований Типовий навчальний план для 5–9 класів закладів загальної середньої освіти (Додаток 3). Переконана, що за такого підходу понад 90% шкіл, які будуть навчатися за цією освітньою програмою, затвердять для свого закладу пропонований навчальний план без найменших змін. А як же дискусії про гостру потребу в індивідуальній освітній траєкторії для учнів? За такого підходу індивідуальної траєкторії не зможуть мати навіть класи, не те що окремі учні.

Як на мене, доцільно передбачити декілька Типових навчальних планів (Додаток 1, 2, 3 і т. ін.). Очевидно, що для всіх передбачити складно, але вибір — це завжди краще, ніж догма. Закрадається суперечлива думка, що декларативно свободи/автономії в роботі прагнемо, але із часом приходить розуміння, що це й відповідальність, от тут і починається… Зокрема й тому, що це зайва увага від органів контролю — того ж центру якості освіти, які почасти керуються інструкціями, і про якість (відповідність вимогам) там не йдеться. Тож, аби уникнути зайвих пояснень, більшість керівників іде за найменшою лінією спротиву.

Смотрите также:  У нічній ДТП біля Макдональдза постраждала 12-річна дитина. ФОТО

Аби детальніше розібратися, уявляю себе керівником закладу освіти (ми, історики, такі — без уяви ніяк). Так от, спробувала спроєктувати різні (орієнтовні) навчальні плани з огляду на різні класи та умовні «профілі» моєї майбутньої гімназії. Для цього я просто поставила умовні «повзунки» навпроти кожного предмету на мінімальне навантаження і з’ясувала, що на прикладі 5-го класу це в сумі матиме 20,5 год, а граничне навантаження дозволяє 27 год. Тобто можна вивільнити 6,5 год і перерозподілити їх між галузями. Власне, це і є та можливість, яка дозволяє в рамках 5-го класу будувати унікальні освітні траєкторії для n-ої кількості класів. Хіба ж не цього ми прагнемо?

У своїй праці «Школа майбутнього. Революція у вашій школі, що назавжди змінить освіту» Кен Робінсон і Лу Ароніка писали: «Вас хвилює майбутнє освіти? Мене — так <…>. Наше майбутнє дуже непевне, і тому не варто поліпшувати те, що ми робимо десятками років. Треба робити щось інакше. Не лагодити цю систему, а змінити її; не реформувати, а трансформувати <…>».

Тож усі мої роздуми спираються на прагнення створити альтернативу, бо ж є керівники, учителі, батьки, учні, які потребують цієї альтернативи —персоналізованої, соціально зорієнтованої освіти.

Нижче подаю таблиці

№1- загальний обсяг навчального навантаження на тиждень/рік;

№2 — складений мною орієнтовний варіант Навчального плану для 5-9 класів.

№3 Проєкт Типової освітньої програми для 5-9 класів.

Картинки з оригіналу

Із проєктом можна ознайомитися за посиланням.

P.S. Обговорення Типової освітньої програми вчергове демонструє стан справ української шкільної освіти:

1. Наша освіта складається з бульбашок, люди в них живуть своїм окремим життям, а далі цієї бульбашки їх мало що цікавить.

2. Нарікання на якість освіти — насправді цинічна брехня, адже при перших же ж спробах щось змінити — перед самим фіналом більшість буде доводити, що насправді все варто залишити, як є, а поліпшити стан справ можна за рахунок збільшення кількості годин.

3. Вчителі виступають за різке збільшення граничного навантаження учнів, адже якщо підсумувати всі пропозиції щодо збільшення годин для кожного предмету (який є, звичайно, найважливішим) — ми вийдемо на уроків 8 на день для 5-го класу, а для 9-го і того більше (ну не можуть же ж зацікавлені сторони відправляти пропозиції щодо збільшення годин і при цьому не розуміти, що сума при цьому має збільшитись).

Оригінал

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *