Блокчейн — це спосіб вести спільну базу даних, копії якої одночасно зберігають багато комп’ютерів, а змінити вже записане практично неможливо. Найвідоміше застосування — криптовалюти, але технологію використовують і для перевірки дипломів чи походження товарів. Нижче — з чого складається блокчейн, як мережа доходить згоди, чим відкритий блокчейн відрізняється від закритого і де він справді потрібен. Про сам біткоїн, майнінг і халвінг читайте в матеріалі Що таке біткоїн і як він працює. Дані перевірено 21.10.2026.
Важливо. Матеріал пояснює технологію і не є інвестиційною порадою. Правовий статус криптовалют в Україні досі не врегульовано: закон «Про віртуальні активи» № 2074-IX на 21.10.2026 має стан «Не набрав чинності» (картка закону).
Блоки й ланцюг
Документація ethereum.org пояснює назву буквально. «Блок» — це група записів, наприклад переказів, які додають до бази одну за одною. «Ланцюг» — бо кожен блок криптографічно посилається на попередній. Дані в блоці не можна змінити, не змінивши всіх наступних блоків, а на це потрібна згода всієї мережі.
Посилання на попередній блок роблять за допомогою хешу — короткого цифрового «відбитка» даних. Якщо в старому блоці змінити хоча б один символ, зміниться і його відбиток, і наступні блоки перестануть із ним збігатися. Саме тому підробку видно відразу.
| Термін | Що означає |
|---|---|
| Блок | Пакет записів, доданий до ланцюга |
| Хеш | Цифровий відбиток даних, який змінюється за будь-якої зміни даних |
| Вузол (нода) | Комп’ютер, що зберігає копію блокчейну й перевіряє нові блоки |
| Консенсус | Правила й стимули, за якими вузли погоджуються, який стан даних правильний |
| Валідатор | Учасник, який у мережі з доказом частки пропонує та перевіряє блоки |
| Смарт-контракт | Програма в блокчейні, яка виконується, коли виконано задані умови |
Вузли: хто зберігає копії
Кожен комп’ютер мережі має погодитися з кожним новим блоком і з ланцюгом загалом. Такі комп’ютери називають вузлами, і завдяки їм усі учасники мають однакові дані. В Ethereum, за ethereum.org, вузол запускає дві програми: клієнт виконання та клієнт консенсусу. Вузли бувають трьох типів:
- повні перевіряють кожен блок і тримають свіжу частину даних, зазвичай останні 128 блоків;
- архівні перевіряють усе від першого блоку й нічого не видаляють, тож зберігають усю історію станів;
- легкі завантажують лише заголовки блоків, решту запитують у повних вузлів і самі перевіряють отримані дані. Валідаторами вони бути не можуть.
Консенсус: як мережа домовляється
Щоб тисячі незалежних комп’ютерів погодилися щодо одного стану даних, потрібен механізм консенсусу — за ethereum.org, це весь набір протоколів, стимулів та ідей, які дають мережі вузлів змогу домовитися. Найпоширеніші підходи такі:
- Доказ роботи (proof of work). Блок додає той, хто першим виконав складні обчислення. Так працює біткоїн.
- Доказ частки (proof of stake). Валідатори вносять заставу в криптовалюті мережі, а система випадково обирає, хто запропонує блок і хто його перевірить. В Ethereum валідатор вносить 32 ETH, а час поділено на слоти по 12 секунд і епохи по 32 слоти. Якщо валідатор намагається обдурити мережу, частину або всю його заставу знищують (ethereum.org).
- Доказ повноважень (proof of authority). Блоки створюють заздалегідь затверджені учасники, яким довіряють за репутацією. За ethereum.org, його здебільшого використовують закриті мережі, тестові мережі й мережі для розробки.
Від механізму залежить і енергоспоживання. Ethereum працював на доказі роботи, але 15 вересня 2022 року перейшов на доказ частки: це оновлення назвали The Merge. За оцінкою ethereum.org, воно скоротило енергоспоживання мережі приблизно на 99,95%.
Смарт-контракти
Ethereum описує себе як блокчейн із вбудованим комп’ютером: його стан підтримують усі вузли. Розробники завантажують у мережу програми — смарт-контракти, — а користувачі запускають їх за плату в ETH. Ethereum.org порівнює смарт-контракт із торговим автоматом: якщо виконано задані умови, програма сама виконує дію, наприклад передає право на цифровий актив після оплати. На смарт-контрактах будують маркетплейси, фінансові інструменти, ігри.
Відкриті й закриті блокчейни
Відкритий блокчейн, як-от Ethereum, доступний усім: приєднатися до мережі й перевіряти дані може будь-хто. Закритий блокчейн ведуть відомі учасники, а доступ до записів обмежено. Який підходить, залежить від задачі, і показовий тут досвід Національного банку.
У 2018 році НБУ провів закритий пілотний проєкт «Електронна гривня»: випустив обмежену кількість е-гривні (в еквіваленті 5 443 грн) і тестував операції на блокчейн-платформі, побудованій на приватній версії протоколу Stellar. В аналітичній записці за результатами НБУ визнав технологію розподіленого реєстру цілком придатною, але не обов’язковою: для моделі, де емітент лише один — Нацбанк, вона не дає принципових переваг. Децентралізована перевірка операцій суперечить ролі єдиного емітента, а публічність транзакцій для такої валюти не потрібна, а іноді й небажана.
Де блокчейн використовують поза криптою
Сторінка Єврокомісії про European Blockchain Services Infrastructure (EBSI) переадресовує на сайт мережі, де її описують як європейську інфраструктуру довіри, якою опікуються держави ЄС. Станом на 21.10.2026 там указано 10 держав в управлінні й 20 вузлів у роботі. Серед застосувань, які наводить EBSI:
- дипломи й професійні кваліфікації, які роботодавець чи установа в іншій країні може перевірити без запиту до закладу, що їх видав;
- цифрові паспорти продуктів — дані про походження, матеріали й відповідність товару вимогам, які може перевірити кожен учасник ланцюга постачання;
- офіційна статистика: Євростат вивчає, як через EBSI підтверджувати автентичність опублікованих наборів даних.
Спільне в цих прикладах одне: блокчейн тут не гроші, а спосіб довести, хто видав запис і що його ніхто не змінив. Там, де дані веде одна установа, якій усі й так довіряють, звичайна база даних часто працює не гірше. До подібного висновку щодо е-гривні дійшов і НБУ.
Обмеження й ризики
- Помилку не видалити. Записане в блок змінити практично неможливо, тож хибний запис виправляють лише новим записом.
- Публічність. У відкритих мережах дані бачать усі, тож про приватність потрібно дбати окремо.
- Плата за операції. В Ethereum кожен запит до мережі оплачують в ETH: частину плати мережа спалює, решта йде тому, хто перевірив і виконав транзакцію.
- Вразливості в коді. Код смарт-контракту в публічній мережі зазвичай не можна змінити, щоб закрити дірку, а викрадені активи майже неможливо повернути. За оцінкою ethereum.org, через дефекти безпеки смарт-контрактів уже викрадено або втрачено понад 1 млрд доларів.
Ризик. Слово «блокчейн» у рекламі проєкту нічого не гарантує: технологія не перевіряє чесність тих, хто нею користується. Про типові схеми з «інвестиціями в крипту» читайте в матеріалі Шахрайство з криптовалютою: 10 схем і як захиститися.
Часті питання
Блокчейн і біткоїн — це одне й те саме?
Ні. Блокчейн — технологія ведення спільного реєстру, а біткоїн — одна з мереж і криптовалют, яка її використовує. На блокчейні працюють і інші мережі, наприклад Ethereum, і некриптовалютні проєкти, як-от європейська EBSI.
Чи можна змінити дані в блокчейні?
Практично ні. Щоб змінити старий блок, довелося б змінити всі наступні, а на це потрібна згода мережі. Тому помилки виправляють новими записами, а не правкою старих.
Чи можна запустити власний вузол?
У відкритих мережах — так. Для Ethereum потрібні дві програми, клієнт виконання й клієнт консенсусу. Легкий вузол не потребує потужного обладнання, але й не може бути валідатором.
Скільки енергії споживає блокчейн?
Залежить від механізму консенсусу. Доказ роботи вимагає багато обчислень, а доказ частки — ні: перехід Ethereum на нього, за оцінкою ethereum.org, скоротив енергоспоживання мережі приблизно на 99,95%.
Чи потрібен блокчейн звичайному бізнесу?
Не завжди. Він корисний, коли кілька сторін, які не підпорядковані одна одній, мають вести спільний облік і перевіряти записи без посередника, як у прикладах EBSI. Якщо дані веде одна організація, звичайної бази даних часто достатньо.
